Колос, що тримає світ

В суспільній свідомості людства існують образи стійкого, вічного, неперебутного. Це те, на що можна дивитись годинами, спокійно споглядаючи їхню неповторну довершеність. А якби ці образи дивились на нас? Що б вони побачили у нашій цивілізації, такій швидкоплинній, слабкій, непевній? Можливо, людство рухається в нікуди?

Наша ера, починаючи з доби Відродження, спиралася на античні традиції, і багато в чому наші цивілізації схожі. Але ми досягли більшого, індустріалізація й глобалізація дісталися вже найвіддаленіших куточків планети, війни, що ми ведемо, дедалі руйнівніші, планета тріщить під нашим тиском. Ми живемо за доби знавіснілого споживання – і це шлях до катастрофи: загибель нашої цивілізації може бути масштабнішою, аніж загибель будь-якої з прадавніх культур. Скульптура «Колос, на якому тримається світ» саме про це. Ми певні, що керуємо світом, але наше суспільство і наша цивілізація не є цілісними структурами: це вразливий і недосконалий механізм.

Бронза, камінь