Єгор Зігура "Кора, що пробуджується"

 Скульптура є частиною диптиху «Пробудження», що складається з чоловічого і жіночого образів.

 Образ передає момент пробудження «свободи духу» в людині за сучасної доби, коли нинішня цивілізація споживання, за авторським баченням, увійшла у кризову стадію свого розвитку. Вже  сама дефрагментована пластика античної скульптури, сповнена зовнішньо-візуальної руйнації, натякає на апокаліптичний фінал споживацького існування, у якому немає місця «свободі духу» – адже «людство проміняло свободу на високий рівень життя». Тож єдиним порятунком є усвідомлення кожним важливості переходу від споживацького пасивного стану «існувати» до активного «жити». І тут вирішальним стає осягнення основ, першоджерел, що є орієнтиром для змін та порятунку. Тож звернення саме до античної культури, образів грецького мистецтва, котрі справили визначальний вплив на усю культуру Європи, не є випадковим.

  Автор звертається до образу Кори – типу грецького жіночої скульптури періоду архаїки, проте «Кора, що пробуджується» Єгора Зігури позбавлена традиційного її розуміння – як реалії античної релігійної символіки, а радше промовляє до сучасника як втілення нового змісту, як  особливо виразний інформативний і чуттєвий конструкт.